"Господи и Владыко живота моего, дух праздности, уныния, любоначалия, и празднословия не даждь ми.
Дух же целомудрия, смиренномудрия, терпения, и любве, даруй ми рабу Твоему.
Ей, Господи Царю, даруй ми зрети моя прегрешения, и не осуждати брата моего,
яко благословен еси во веки веков, аминь". Преподобный Ефрем Сирин.
"Судить нас будут не по делам, а по сердцу
Давно ли ты заглядывал в него?
Вертеп разбойников давно ли видел?"
Дух праздности, гордыни, сладострастья
Терзал младое тело много лет..
Как мимолетно призрачное счастье
В пучине сладких, но коварных бед...
Но я восстал, прогнал, слезой жилище
Омыл, и стало так светло!
Дух погулял, сквозь очи просочился,
В душе - курорт! Так круто и тепло!
Наружу выйдя, объявил соседям,
Всех созывает время провести...
Собрались семь, способных к лютым бедам,
Готовых в ад в мгновение свести...
Попали в душу все путем известным -
Смотрел картинки в сладостной сети...
Распутен взгляд, и стало им не тесно,
Широким кругом через взор войти...
И началось распутное веселье,
Не званных, бесновавшихся гостей...
Как бушевало в теле яда зелье,
Горело тело в пламени страстей...
Душа вся скрючилась в безумных наважденьях,
Никто не спросит: чем тебе помочь?
В лукавстве нет Любви и сожаленья -
Оскал безумства пожирает плоть...
И я упал, измученный виденьем,
Лишь прошептал: О, Господи спаси!
Иисусе мой, спаси от наважденья,
Мои грехи безумные прости!
И удали, Владыко Вседержитель,
В душе моей разбойничий вертеп,
Дай Духа Мудрости, будь сердца Управитель,
Дай мне Любви духовной, сладкий Хлеб.
И научи: и в радости, и в горе
Молитву Умную, сердечную творить,
И научи творить Твою лишь Волю,
За все Тебя, Господь, благодарить!
Дай зреть грехи мои, смиренье и терпенье.
Во веки вечные Благословен Господь!
В Твоей Любви единый Путь Спасенья.
Владыка Жизни, Бог мой и Любовь!
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Для детей : Ханука та Різдво. - Левицька Галина Вистава відредагована, щоб могли зрозуміти діти молодшого віку. В коментарях залишаю 2 Дію, як була в першому варіанті. Можливо комусь знадобиться більш глибока інформація про Свято Хануки.
2 Дія
Ангел: Було це після завойовницьких війн Олександра Македонського, коли земля Ізраїлю перейшла під владу Сирії. Всі країни об’єднувала елліністична культура, в якій змішалися звичаї і традиції різних народів. Люди вважали себе «Громадянами Всесвіту». Вони захоплювалися різними спортивними іграми, язичеськими святкуваннями та спектаклями на честь грецьких богів.
Багато євреїв були слабкими у вірі і хотіли бути, як всі... Над життям євреїв, які залишались вірними Божим Заповідям, нависла загроза.
1-й ведучий: І що, насправді, карали тих, хто не їв свинину?
Ангел: Насправді! Вимоги до євреїв були дуже суворими. Цар Антиох видав указ про заборону вивчати єврейську мову, святкувати шабат, дотримуватися єврейських традицій і навіть називатися євреями. Це було справжнє рабство! В Єрусалимському Храмі на жертовнику принесли в жертву свиню, а в Храмі поставили статую Зевса!
1-й ведучий: А про яких героїв говорив (ім’я 2-го ведучого)?
Ангел: Це ті євреї, які любили Бога понад усе!
Виходять Матітьягу та Маккабі
Матітьягу: Я, Матітьягу, священик. Разом з моїми синами підняв повстання, кличучи: « Хто за Господа — до мене!» Ми пішли в гори з твердим рішенням стояти в вірі й боротися до останньої краплі крові...
Маккабі: Я, Маккабі, син Матітьягу. Керував загонами повстанців. Визвольна війна продовжувалась 3 роки. Ми не були досвідченими вояками. Наші загони складалися з пастухів, землеробів, ремісників. До того ж ми не мали достатнього озброєння...
1-й ведучий: Маккабі, я не розумію, як можна воювати, не будучи справжніми воїнами?! Без зброї, без лицарських обладунків? Я не розумію, чому ви воювали? Хіба не простіше було б бути такими, як всі? Просто жити і насолоджуватись життям...
Маккабі: Справжнє життя неможливе без віри у Всемогутнього Бога, Живого і Сущого, Який створив усе, Який і дає нам Життя. Справжня насолода — це приходити у Храм і служити, і поклонятися Йому, дякуючи Богові за все! Але Храм споганений і нема місця для поклоніння... Тому ми воювали, щоб звільнити Єрусалим, мати право бути євреєм і приносити жертви Живому Богу в Храмі!
Ангел: Відбулося три вирішальні битви. Війська сирійців значно переважали як по кількості, так і по військовій оснащеності. Але євреї постилися та молилися:
Маккабі: «Боже! Ми безсилі, а Ти Всесильний! Прости нас за наш непослух! І поверни нам Храм! Бо нема життя без істинного поклоніння Тобі!»
Ангел: І Бог дав Своє Диво! Повстанці здобули вирішальну перемогу, звільнили Єрусалим і відновили службу в Храмі!
Маккабі: Священики очистили і освятили Храм, побудували новий жертовник. Але для повноцінного Богослужіння в Храмі треба було засвітити Мінору.
Ангел: Мінора — це великий світильник, який складається з семи лампад, котрі мають постійно горіти. В лампади, згідно Божих Заповідей, треба було заливати лише чисту освячену оливу.
Маккабі: Ми знайшли лише одну посудину з чистою освяченою оливою. Її мало вистачити лише на один день горіння Мінори. Для приготування нової оливи потрібно було вісім днів.
Матітьягу: Але євреї так прагли нового початку Богослужіння! Вони прагли Божого Світла, Божої Милості, Божої Радості! Тому, наперекір всім сумнівам, священики засвітили Мінору. І сталося Боже Диво! Мінора горіла 8 днів, аж поки була приготовлена нова чиста олива.
Ангел: В пам’ять про очищення Храму євреї святкують Хануку. Це свято очищення, оновлення. Це свято Світла!
Матітьягу та Маккабі виходять. Виходить 2-й ведучий.
